Якою мовою ми говоримо – залежить від нашого походження.
Але наші гени також відповідальні за нашу мову.
Цього висновку дійшли шотландські дослідники.
Вони вивчали, чому англійська не така як китайська.
Під час цього вони відкрили, що певну роль відіграють також гени.
Адже гени впливають на розвиток нашого мозку.
Це означає, вони створюють структури нашого мозку.
Тим самим визначається також наша здібність до вивчення мов.
Вирішальним при цьому є варіанти форм двох генів.
Якщо одна певна форма є рідкою, то розвиваються тональні мови.
Отже тональними мовами говорять народи без цієї форми гена.
В тональних мовах висота звуку визначає значення слів.
До тональних мов належить, наприклад, китайська.
Але якщо форма гену є домінантною, то розвиваються інші мови.
Англійська не є тональною мовою.
Форми цих генів розподілено нерівномірно.
Це означає, що вони зустрічаються у світі з різною частотою.
Але мови виживають лише тоді, коли вони передаються наступним поколінням.
Для цього діти повинні мати змогу імітувати мову своїх батьків.
Тобто вони повинні мати можливість добре вчити мову.
Лише тоді вона передається від покоління до покоління.
Більш старими формами генів є ті, що сприяють тональним мовам.
Тобто раніше, мабуть, було більше тональних мов, ніж сьогодні.
Але генетичні компоненти не можна переоцінювати.
Вони можуть лише допомогти у пояснені розвитку мов.
Але не існує ніякого гену англійської, а також ніякого гену китайської.
Кожен може вчити кожну мову.
Для цього потрібні не гени, а лише зацікавленість та дисципліна!